Незвичайна виставка "Альтфатер" проходить у підвальному приміщенні галереї "Жовті велетні" в Одеському художньому музеї – на ній зібрані три десятки викинутих творів мистецтва: гобелени, графіка, репродукції, етюди. Співробітники музею зізнаються, що спеціально не оцінюють картини – всі вони різні, але об'єднує їх те, що прикрашали вони собою не стіни квартир, а звалища. Щоб дати картинам друге життя була організована експозиція, а "Сегодня" дізналася історію знахідок.
Куратор виставки Сергій Сєдих зізнається, що ідея ця не нова. "Перша виставка "Мистецтво на смітнику" проходила в 2007 році, в рамках Кузнецовського пленеру в селі Степанівка Комінтернівського району області. Посеред звалища були представлені викинуті твори мистецтва", – розповідає нам співрозмовник і додає, відомі випадки, коли відомі художники збирали картини на звалищах – так, наприклад, робив відомий меценат Павло Третьяков. До речі, подібні експозиції представляли навіть в Національній галереї в Лондоні.
За словами Сергія, продемонстровані на виставці роботи збиралися спонтанно. "Я знаходив їх в самих незвичайних місцях. Одного разу в провулку Жуковського побачив, як кілька людей копошаться в коробках – мабуть, помер літній чоловік, а нові господарі винесли на смітник його майно. Мені не вистачило кількох кроків, щоб врятувати одну картину, якої було більше ста років, – на моїх очах її зламали ", – згадує наш співрозмовник. А найбільш цікава робота знайшлася в дровітні в селі Степанівка. Виконана вона на палітрі невідомого художника – на зворотному боці ще збереглися фарби. "Цей етюд з видом на садибу художника Кузнєцова дуже відомий", – каже Сергій.
Є на виставці і знамениті роботи. Наприклад, "Бузок" одеського живописця Абрама Шістера. Довгий час він був головним хранителем Одеського художнього музею і другом сім'ї художника Киріака Костанді, про який навіть написав книгу. "Бузок" ще тридцять років тому була представлена на персональній виставці автора, а в 2005 році Сергій Сєдих випадково виявив її на сходовому майданчику в під'їзді будинку своєї тещі, на вулиці Богдана Хмельницького, 37. "Одне з вікон було розбито і прикривалося якийсь картонкою, яка плескала від поривів сильного вітру. Я придивився і виявив, що це виставкова картина", – говорить куратор виставки. На полотні і зараз можна побачити сліди від цвяхів, якими прибивали картину до віконної рами.
На експозиції з гравюрами, яким більше ста років, сусідять і зовсім нові роботи. Наприклад, розфарбування на полотні, яка продається в наборах разом з фарбами і пензликами. На думку куратора виставки, вона дуже символічна: "Щоб долучитися до живопису, можна купити такий набір і по контурах написати картину. Але ця робота не закінчена і викинута – видно, що навіть на це людини не вистачило".
Незважаючи на різноманітність, найбільший інтерес серед відвідувачів викликав портрет сивочолого старого. Знайшли картину ще десять років тому в сміттєвому контейнері на Грецькій площі, а з тих пір так і не вдалося дізнатися, хто на ній зображений. "На сторінці музею в соцмережі зараз ведеться палка дискусія, в якій одесити діляться своїми припущеннями. Хтось вважає, що це Лев Толстой, хтось – що Дарвін або просто лихвар", – розповідає Сергій. До речі, завдяки виставці не тільки картини отримують нове життя, а й автори знаходять свої роботи. Так сталося з картинами одеської художниці Тетяни Поповиченко. Майстер чимало здивувалася, дізнавшись про долю своїх робіт: "Колись у мене була майстерня в провулку Ляпунова. Коли мені довелося від неї відмовитися, вона була спустошена і розбита. І як же я приємно здивувалася, побачивши знову свої праці!".