У групах психологічної підтримки дітей і дорослих позбавляють від стресового розладу. Фото: fdu.org.ua
Психологи б'ють на сполох: військовий конфлікт на Донбасі вплинув на психіку як жителів зони бойових дій, так і всіх інших громадян України. Про це днями йшлося на конференції "Війна і мир: народження нових цінностей", яка пройшла в Києві. Волонтери, представники громадських організацій та благодійних фондів поділилися досвідом допомоги дорослим та дітям, які потрапили в зону війни.
"У всіх громадян України, а не тільки у жителів зони військових дій, відбулися зміни на когнітивному рівні. Ми всі втомилися, довго перебуваємо в напрузі, а психіка так влаштована, що довго виносити напруга ми не можемо. Війна – це ситуація розщеплення: є "хороші" і є "погані", і ми обов'язково приєднуємося до якоїсь стороні, – розповіла на конференції Алена Лук'янчук, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Рината Ахметова. – Для них характерно прояв "стокгольмського синдрому", певного роду прихильності до агресорам. Більше того, ми з вами теж його демонструємо! Те, що ми маємо на сьогоднішній день, нам не подобається, але ми терпимо і мовчимо і також є заручниками ситуації війни. Всі вже забули, хто перший почав, і приєднуються до тих, хто ближче".
Психологи пояснили, чому далеко не всі жителі зони бойових дій покинули зону бойових дій, залишаються в обстрілюваних районах і підлягає живуть з дітьми з бомбосховищах. "У психотерапевтів є такий термін – "вивчена безпорадність". Вона позбавляє нас можливості активних дій при непередбачуваною агресивного зовнішнього середовища. Деякі люди, які залишаються в прифронтовій зоні, а особливо в зоні військових дій, на сьогоднішній момент і демонструють цей феномен вивченої безпорадності", – пояснила Лук'янчук. Крім цього, посттравматичний стресовий розлад також пошириться на мільйони жителів України після війни, і без допомоги професійних психологів багатьом людям через 5-7 років, як показує світовий досвід, буде важко подолати виникаючі суїцидальні бажання і періоди асоціальної поведінки.
Зараз психологи Гумштаба працюють з дітьми, яких торкнулася війна, і відзначають, що половина з них – як діти-переселенці, так і залишилися в зоні військової операції – мають ознаки травматизації: емоційні, соматичні порушення, відхилення у здоров'ї. Не кажучи вже про тих, хто фізично постраждав під час бойових дій і отримав поранення різного ступеня тяжкості. Керівник проектів Гумштаба Дар'я Касьянова розповіла про те, що держава поки не в змозі допомогти всім постраждалим дітям. За її словами, сьогодні в Україні зростає кількість сиріт, з'явилася нова форма сирітства – діти загиблих батьків, а у пологових будинках збільшилася кількість мам-отказніц. "Близько 3800 дітей при живих батьках евакуйовано державою із зони бойових дій і відправлені в інтернати, в яких і так проживають психологічно глибоко травмовані діти, – підкреслила Касьянова. – Але треба зазначити, що з початку війни збільшилася активність усиновителів по відношенню до дітей-сиріт Донбасу. Вся Україна дзвонить на гарячу лінію Гумштаба та порталу "Сирітству – ні!" З одним питанням: як усиновити дитину або забрати на реабілітацію? Однак проблема ускладнилася: документи з усиновлення оформити практично неможливо".
Директор зі зв'язків з громадськістю та комунікацій компанії СКМ Наталя Ємченко розповіла про те, як Гумштаб Рината Ахметова допомагає людям, постраждалим в результаті бойових дій на сході України. "У травні минулого року фахівці Благодійного фонду "Розвиток України", які займалися проблемами переселенців, зрозуміли, що не можуть приділяти належної уваги своїм пріоритетним проектам. Виникла ідея створити Гуманітарний штаб "Допоможемо". Спочатку планувалося, що штаб функціонуватиме саме до того моменту, поки не закінчиться війна. У всіх було сподівання, що це буде 2-3 місяці. Думали, що дуже швидко підставимо плече, виступимо таким милицею для держави, а воно, у свою чергу, надалі знайде рішення проблем переселенців. Але на ділі все виявилося інакше", – поділилася Ємченко на конференції" Війна і мир: народження нових цінностей". За словами спікера, за умови, якщо не буде чергового загострення або витка війни, то Гуманітарний штаб перестане бути інструментом швидкого реагування і зосередиться на психологічної допомоги людям з травмою війни.