Мікрорайон Текстильник в Кіровському районі Донецька, розташований близько до лінії розмежування, намагається жити тим життям, яке у нього мало не відібрали два роки тому. Тоді, влітку 2014-го, ця частина Донецька піддалася найсильнішому обстрілу і як згодом виявилося – не останньому. Взимку 2015-го осколки снарядів влітали в житлові будинки, постраждали ринок і дороги, були поранено і вбито кілька людей. Зараз вечорами мешканці Текстильника слухають, як бойовики так званої "ДНР" посилають смертоносні "посилки" в Мар'їнку, де знаходяться українські бійці.
"Чи не кожен вечір у нас" дискотека "- так ми називаємо стрілянину. Останнім часом бойовики активізувалися, до цього взимку, можна сказати, було затишшя. В основному, стрілянина йде з сусіднього району – Петровського, який найближче до Мар'їнки. Нам залишається тільки молитися, щоб українці не відкрили у відповідь вогонь. Ми знаємо, де позиції бойовиків – в лісопосадці, на території бавовняного комбінату (БПК). А минулої зими "Гради" стріляли якраз біля мого будинку, стояли на дорозі просто під моїми вікнами", – згадує житель Текстильника Єгор Красніков.
Зрозуміли, що чекати нічого
Приводом вилаятися є і той факт, що постраждале житло відновлюють самі власники. "Влада" Донецька, невтомно розповідаючи, як вони піклуються про мирних жителів і скільки кілометрів доріг в центрі міста підметено за останній рік, якось забули допомогти жителям зруйнованих квартир. Втім, якісь люди з ЖЕКу приходили в минулому році і навіть складали акти руйнувань, однак далі цього справа не пішла.
Фото: Соцмережі
"У квартиру друзів в будинку на вулиці Жарікова прилетіло минулої зими. Вивалився шматок стіни під кухонним вікном, кухня перетворилася на місиво разом з ванною. Квартира на першому поверсі, тому господарі абияк прикрили дірку фанерою, заклали цеглою і переїхали до батьків. Ніхто до них не приходив і не пропонував ремонт, навіть комісію з ЖЕКу вони мало не силоміць притягли, щоб ті задокументували руйнування. Самі зробили фотографії квартири, віднесли документи в "центр відновлення"... Загалом, минулої осені зрозуміли, що чекати нічого. Поставили нові вікна, найняли будівельників, які дірку в стіні заклали, ванну відремонтували – в цілому, це влетіло в солідну копієчку, – розповіла Інна Гадієвская, мешканка мікрорайону. – у двох інших знайомих постраждали автомобілі, один мікроавтобус взагалі згорів дотла – і ніякої страховки , ніякої компенсації ніхто не отримав".
Єдине, на що спромоглася "влада", – ремонт постраждалої будівлі поліклініки лікарні № 27. Вона знову працює, бо ж раніше лікарів розсадили по всьому району, і дізнатися, де саме знаходиться дільничний терапевт, було не завжди можливо – ніхто не знав і запитати було ні в кого ...
Повертаються не всі
Зараз на Текстильнику спостерігається свого роду легкий квартирний бум: тут активно (і вельми успішно, як запевняють ріелтори) продаються квартири і тут же вони не менш активно купуються. Двокімнатні за $ 15-18 тисяч йдуть як гарячі пиріжки, правда, в стані "потрібно косметичний ремонт". "Однушки" за $ 10 тисяч – можна знайти, якщо шукати людей, котрі спішно виїжджають і "скидають" квартиру за смішні, за нинішніми мірками, гроші.
Фото: Соцмережі
"Повертається багато людей. Таких зараз називають"поверненцями". Тільки в нашому під'їзді повернулися дві сім'ї, які біженцями два роки тому поїхали в Росію – тоді бойовики багато людей вивозили автобусами. Одна сім'я мріяла опинитися в Москві або Пітері – але їх привезли кудись в Сибір. Ці два роки вони працювали там і збирали гроші на зворотні квитки. Подробиць свого життя не розповідають, але кажуть, що в порівнянні з тамтешньою бідністю наші самі депресивні шахтарські міста виглядають просто шикарно", – розповіла мешканка будинку на вулиці Терешкової Анна Марченко.
Є ті, хто поки не збирається повертатися. Вікна їх квартир досі заклеєні хрест-навхрест скотчем, другий рік вітер куйовдить похилені від вибухової хвилі рами скління на балконі – господарів немає, нікому поправити. Для тих, хто ремонтується, вантажівка привезла нові вікна. Біля лісопосадки, на вулиці Висоцького, комунальники латають дірки від осколків в асфальті – ставлять акуратні "латки". А ось в стіні будинку на вулиці Жарікова величезну діру просто заклали фанерою зсередини, до неї руки комунальних служб другий рік ніяк не дійдуть.
В цілому жителі Текстильника, як і всі нормальні люди, прагнуть повернути своє колишнє мирне життя. Ось шкільний спортмайданчик, де суворий фізрук покрикує дітей, захоплених грою з пришкільного табору. Ось салони краси, якщо можна назвати словом "салон" крихітні кіоски два на три метри площею. Зсередини вчуваються звуки фена – мешканки Текстильника хочуть бути красивими навіть у такий непевний час.
Індикатори життя
Центр життя Текстильника – два ринки. Позаторік на один з них – "Сокіл" – прилетіли відразу кілька снарядів. "Ви думаєте, хтось розбігся? Ну, хтось і втік, а частина продавців перечекали обстріл і знову почали торгувати, як ні в чому не бувало, – згадує Єгор Красніков. – Звичайно, видовище після обстрілів було страшне. Багато хто не витримав, закрили свої павільйони і поїхали. Ринок заповнений трохи більше ніж наполовину, але знаєте – він як індикатор. Якщо звідси підуть люди – значить, точно, все, кінець".
Фото: Соцмережі
На іншому ринку – "Меркурій", він же "Козачий привоз" – життя вирує. Торгують всім чим можна – продукцією місцевої тютюнової фабрики, старими апаратами, сушеною рибою, шкарпетками і батарейками. Поруч – продуктові ряди, трохи віддалік – сумний, недавно відкритий під новою вивіскою супермаркет. У сусідстві з ринками, де покупці і продавці – родичі або сусіди один одному – магазини начисто програють.
"Продуктові магазинчики відкриваються на кожному розі. Це не тільки у нас на Текстильнику, це взагалі в Донецьку така нова тенденція. І всюди є українські продукти, їх і купуємо. Всі вже це зрозуміли, возять з підконтрольних територій хоч потрохуь, але щоб було", – зазначила мешканка мікрорайону Юлія Мась.
Що залишилося незмінним – так це повне ігнорування правил дорожнього руху всіма учасниками процесу. Ось безуспішно блимає зелений сигнал світлофора для пішоходів – кілька авто напролом їдуть у своїх, ну дуже важливих справах. Ось людина на мопеді уявила, що він пішохід, і кинувся в натовп пішоходів, які переходять дорогу. Все як завжди, на Текстильнику знають, чого треба по-справжньому боятися.