Станція. Зал майже готовий, не вистачає лише обробки / Фото: Анатолiй Бойко
Ми побували на недоступній і таємничій станції київського метро – "Львівська брама", яка ось уже 20 років і існує, і одночасно ні.
Тисячі пасажирів підземки щодня долають відстань між станціями "Золоті ворота" та "Лук'янівська". Найбільш уважні на півдорозі помічають ознаки "життя": платформа посередині тунелю і мармур на стінах нагадують про те, що тут теж могли б зупинятися поїзди і звучати оголошення "Двері зачиняються". "Львівську браму" почали будувати ще в початку 90-х, але так і не закінчили. Потяги досі просто пролітають повз, лише на секунду осяваючи безлюдну станцію світлом. Але наш поїзд, як виняток, зупинився.
Центральний зал "Львівської брами", яка залягла на глибині близько 90 метрів, практично повністю готовий. Бракує тільки обробки, але без неї все має занедбаний і безлюдний вигляд. Підсилює похмуре враження напівтемрява, вогкість і сталактити, що спускаються зі стелі. Всі проходи між пілонами перекриті залізними дверима. "Станція готова приблизно на 80%. В робочому стані колійне господарство, підключена електрика... Не добудували лише ескалаторні тунелі і вестибюль", – кажуть в метрополітені. Заковика – в облаштуванні на поверхні виходу, тобто станції. Ділянка землі, де він планувався, знаходиться в приватних руках. Так що поки влада не домовиться, зсуву не буде, не кажучи вже про те, що доведеться шукати гроші на закінчення будівельних робіт. У підземці говорять, що в такому законсервованому стані станція може простояти дуже довго.
До речі, сказати, що на станцію "Львівська брама" зовсім не ступає нога людини, було б перебільшенням. За її станом постійно стежать працівники метро, при необхідності відкачують тут грунтові води. Заглядали сюди і гості. Періодично намагаються забратися діггери, а в 2013 році в центральному залі "Львівської брами" навіть влаштували гламурний показ мод, заплативши за захід досить велику суму на ті часи: за чутками, близько 100 тис. грн.
Фото: А. Бойко
СТЕЖЕННЯ. Є в метро і інші таємні місця. На них зазвичай можна виявити таблички з написами "Службовий вхід" і "Стороннім вхід заборонено". Приміром, на станції "Сирець" (кінцева зеленої гілки) за непримітними дверима сховався пункт управління. Це досить просторе приміщення, звідки працівники метро стежать за всім, що відбувається на станції. Завдяки очам-відеокамерам (їх на "Сирці" 18), на двох великих екранах бачимо ескалатори, платформи, касовий зал. Виводяться на монітори і зображення входів в тунель: тут знаходяться пристрої контролю, які спрацьовують, якщо хтось намагається проникнути в заборонену зону.
На великий панелі поруч з екранами – безліч "чарівних" кнопок. "Звідси можна екстрено зупинити ескалатор, якщо там щось сталося. Або відключити напругу на шляхах, якщо туди впав пасажир. Є управління освітленням станції і тунелів і багато іншого", – розповідає начальник станції "Сирець" Наталія Бурдюженко. А ще в пункті управління щопівгодини звучить сигнал, і черговій доповідають про те, що станція оглянута, і на ній не виявлено ніяких небезпечних предметів.
Пункт управління. Тут вся станція, як на долоні. Фото: А. Бойко
Фото: А. Бойко