Військові і волонтери разом наближають Перемогу України. / Фото: Колаж: Сьогодні
Кілька тижнів тому до мене звернувся мій друг, якого знаю все своє життя: виросли в одному дворі. Він – офіцер-артилерист, на фронті, на гарячому рубежі півдня, в бригаді, яка затопила крейсер "Москва" і відбила нещодавно для України острів Зміїїний.
Каже: "Потрібен пікап з чотирма провідними, щоб степами міг ганяти. Бо і розвідка, і пристрілка... Льошо, дуже треба..."
Я був у ступорі, бо ніколи цим не займався. Але "наказ є наказ". Та й дружбу ніхто не відміняв…
Впевнений, у кожного з вас зараз є хтось в армії, на фронті: рідні, друзі, однокласники… І кожен з нас може допомогти їм. На своєму прикладі покажу найпростіший спосіб, як це можна зробити.
Справа в тому, що в бойових частинах завжди чогось не вистачає. І це не тому, що держава чи командири не допрацьовують (хоча і таке буває, звісно). Насамперед тому, що хлопці "на передку" регулярно щось втрачають: техніку, амуніцію, медикаменти… Бо вони майже щоденно під ворожим вогнем. А держава – досить неповоротка структура, на відміну від волонтерів. І в цьому сила волонтерського руху – в оперативності, бо тут майже немає бюрократії.
Вступну промову закінчено. До справи!
Як почати допомагати військовим
В моєму випадку це було просто – звернувся друг. Зізнаюсь, сам я не проявляв ініціативу, виправдовуючись перед собою тим, що працюю, і на нашому інформаційному фронті роботи вистачає. Але якщо у вас є вільний час і ви хочете допомогти – проявіть ініціативу!
З чого почати?
Напишіть у месенджерах або подзвоніть своїм знайомим, які зараз захищають нас(найчастіше військові використовують Signal), і просто спитайте: яка допомога необхідна?
Найчастіше це: медикаменти, амуніція і, звісно, техніка.
Тому для початку: складіть список необхідного.
На відео вище – процес передачі волонтерами автівки NISSAN KING CAB бійцям героїчної артбригади.
Де шукати і скільки часу це займе
На щастя, у мене адекватне керівництво. Коли я сказав начальнику про дзвінок друга, він відповів: "Якщо тобі потрібна допомога по роботі – кажи, підстрахуємо. Вважай, що це зараз твоє головне завдання – допомогти хлопцям. Зроби це!"
Авжеж. Але як?
Я пішов по знайомих. Але не по всіх. Попередньо склав список людей – зі своїх контактів у телефоні та соцмережах, які (на мою думку) можуть знати, де шукати. Вийшов, кажучи військовою термінологією, цілий "взвод" – біля 30 прізвищ.
Комусь написав, комусь подзвонив… Десь третина з них дала контакти, серед яких були: волонтери, керівники громадських організацій, благодійних фондів, підприємств, бізнесмени…
Так я створив свій ППД: "пул перспективних діячів", куди увійшло дев’ять осіб.
Наперед скажу, що моя перша "волонтерська операція" тривала три тижні. Протягом яких я приблизно 1-2 години на день витрачав на комунікцію з військовими та людьми з мого "ППД", на пошук необхідних документів, їх заповнення та інші організаційні нюанси.
Тобто, ніякої великої складності, просто постійно доводилося переключатися з основної справи на головну – допомогти військовим.
Знайти профільних волонтерів
З мого "пулу" досить швидко відпали непрофільні волонтери: ті, що займалися медикаментами, амуніцією, продуктами, але аж ніяк не технікою. Зрештою, мій ППД звузився до трьох осіб.
І був серед них... пастор з Вишневого – Юрій Бабинець, який ще й голова правління ГО "Сила Змін".
Як виявилось, він у лютому під Києвом теж давав прочуханки ворогу. Про це зараз робить сюжет ютуб-проєкт "Знаходимо відповіді з Інною Золотухіною", яка і познайомила нас. (До речі, підпишіться на канал – колеги фіксують воєнні злочини, з перших вуст, цікаво).
Юрій спитав у мене лише, яка бригада. А, дізнавшись, відповів: "О! Зробимо! Для них – поза чергою" І зробив!
Навіть більше: не тільки потрібне авто дуже швидко знайшов, а й необхідні медикаменти в пікап завантажив, каністри з пальним, запасні колеса... Не пастор – чарівник!
З перших вуст: шо кажуть волонтери і військові
Юрій Бабинець, голова правління ГО "Сила змін":
Гостре бажання допомагати ЗСУ в мене виникло в перші дні війни, під Мотижиним на Київщині, де вже був ворог. І коли я побачив, як наша артилерія чітко працює, знищуючи окупантів і звільняючи рідну землю, мені так захотілося приїхати до хлопців і просто їх обійняти.
Але – обійми то таке. Я тоді чітко вирішив – допомагати не тільки словами подяки, а й реальними справами. І так Бог звів, що саме артилерії ми найбільше і допомагаємо. Ми – це громадська організація "Сила Змін", яка з 2007 року підтримує мирний люд, а тепер і військових.
З фінансуванням найбільше допомагає меценат з Фінляндії Ханну Хаукка та його канадські партнери. Ханну – відомий підприємець, керівник двох найбільших телерадіокомпаній своєї країни (Альфа-ТV і IRR-TV). Він дуже любить Україну, часто тут буває, як і його канадські друзі. Тому вони не могли залишитися байдужими до нашої біди.
- Зараз ми разом допомагаємо підрозділам ЗСУ в найгарячіших напрямках: південь, північне прикордоння, Сєвєродонецьк, Харківський напрямок, – продовжує пастор-волонтер. – І не тільки технікою – усе, що потрібно хлопцям, ми намагаємось знайти, придбати, передати. Працюємо, щоб наблизити нашу Перемогу!
Полковник Володимир В., заступник командира героїчної артбригади, яка отримала допомогу:
Велике спасибі усім, хто був задіяний у цьому процесі. Коли розумієш, який у нас тил, волонтери, журналісти, прості люди, які за першим покликом кидаються допомагати, впевненість у перемозі України тільки збільшується.
Зараз ми вже ставимо техніку на облік. І впевнений, що вона допоможе нам ще ефективніше виконувати бойові задачі.
Окреме подяка пану Юрію та його фінському колезі. Ми просили допомогти з позашляховиком, а вони проявили ініціативу – і надали нам і необхідні медикаменти, і спорядження… Дякуємо! Слава Україні!
Героям слава!
Ще декілька порад для майбутніх волонтерів
Що важливо знати, аби на ваше "замовлення" не забили досвідчені волонтери:
- "Розпіарити" тих, кому допомагаєте. Банальний секрет "продажника" (а вам доведеться ним стати, щоб знайти "спонсорів" для допомоги військовим): знайдіть щось важливе й цікаве про ту військову частину, якій ви допомагаєте. І додавайте цю інфу при розмові з потенційними меценатами чи волонтерами. Як би це цинічно не звучало зараз, але піар ніхто не скасовував навіть у такій справі.
- Знайдіть шаблони "Запитів" та "Актів передачі майна". Це можна зробити в інтернеті або у знайомих юристів чи бухгалтерів. Звісно, вони майже завжди є й у профільних волонтерів. Але готуйтесь, що ви самі будете адаптовувати чужий шаблон під вашу заявку. У військових і волонтерів немає на це часу. Щоб пришвидшити процес, робіть самі. Звісно, крім підписів і печатки.
- Закидайте сітку, щоб спіймати рибку. Не треба сподіватись на якогось одного волонтера чи благодійний фонд, бо ця справа непевна – все може зірватися в останню мить. Тому краще закидайте свої запити відразу в 5-10 "точок" – десь точно клюне. А може і в декількох місцях – і у вас буде підстраховка.